2016 booklet_nnc-iae_60-years_cover Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" (ННЦ "ІАЕ") створено згідно з Постановою Ради Міністрів Української РСР № 524 від 10 травня 1956 року під назвою Український науково-дослідний інститут економіки і організації сільського господарства (УНДІЕОСГ). Спочатку на новостворену установу покладалися функції наукового центру з розробки найактуальніших проблем аграрної економіки і впровадження результатів досліджень у сільськогосподарське виробництво Української РСР. Водночас інститут мав надавати методичну допомогу вченим економістам-аграрникам різних аграрних наукових установ і вищих навчальних закладів у проведенні дослідницьких робіт у галузі економіки й організації сільського господарства, а також у підготовці наукових кадрів.

У 1963 р. інститут затверджено Головною науковою установою з координації досліджень аграрно-економічних проблем в Українській РСР. Тривалий час (від 1968 р.) назва інституту пов'язувалася з іменем академіка АН УРСР О.Г. Шліхтера, яке пізніше було анульовано.

У радянський період інститут підпорядковувався Південному відділенню Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна, а після набуття Україною незалежності – Українській академії аграрних наук (УААН). Переважно у зв'язку з цим напрями досліджень мали істотні відмінності.

До початку 90-х років тематика аграрно-економічних досліджень інституту формувалася на основі вимог аграрної політики КПРС та запитів практики сільськогосподарського виробництва. З цих міркувань інтелектуальний потенціал науковців було сконцентровано на дослідженні широкого кола актуальних проблем, вирішення яких було спрямовано на прискорення темпів розширеного відтворення, удосконалення галузевої структури і підвищення ефективності агропромислового виробництва на базі науково-технічного прогресу. У цей період колектив інституту комплексно досліджував ключові проблеми аграрної економіки: удосконалення розміщення, спеціалізації і концентрації аграрного виробництва на базі міжгосподарського кооперування та агропромислової інтеграції; економічні основи раціонального використання землі; підвищення економічної ефективності основних фондів, капіталовкладень і нової техніки; зростання продуктивності, удосконалення організації, нормування та оплати праці; планово-економічне регулювання сільськогосподарського виробництва; удосконалення системи управління сільським господарством в умовах науково-технічного прогресу.

Для організаційної структури інституту був характерним проблемний принцип, вона постійно удосконалювалася відповідно до нових завдань розвитку АПК. Станом на кінець 70-х років XX ст. в установі налічувався 31 сектор, що були складовими таких 11 відділів:

  • міжгосподарського кооперування і агропромислової інтеграції;
  • ефективності використання земельних ресурсів;
  • капітальних вкладень, основних фондів і ефективності техніки;
  • нормування, оплати праці і госпрозрахункових відносин;
  • ефективності праці;планово-економічного регулювання сільськогосподарського виробництва;
  • планування і прогнозування сільськогосподарського виробництва;
  • обліку, аналізу і систем машинної обробки інформації;
  • управління сільськогосподарським виробництвом;
  • організації сільськогосподарського виробництва (у м. Харкові);
  • науково-організаційний відділ.

Крім того, до складу інституту входили три опорні пункти, розміщені в основних природно-економічних зонах Української РСР: Нікопольський Дніпропетровської області (Степ), Таращанський Київської області (Лісостеп) і Житомирський (Полісся). У 1979 р. кількісний склад працівників нараховував 438 осіб, у тому числі 175 науковців, серед них – 7 докторів і 128 кандидатів наук.

З часом функції інституту істотно розширилися і трансформувалися. Переважно впродовж 80-х і 90-х років XX ст. та 2000-х років він перетворився у відомий науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Основними напрямами науково-дослідної діяльності інституту нині є:

  • науково-прикладні основи аграрної і соціальної політики;
  • методологія, методи і організація проведення аграрної реформи в Україні;
  • розвиток форм господарювання, земельних та соціально-трудових відносин;
  • фінансова та інвестиційна політика, фінансово-кредитний і обліково-аудиторський механізм АПК у ринкових умовах;
  • ціновий механізм агропромислового виробництва, наукові основи та інфраструктура ринку продовольства;
  • науково-методичне обґрунтування інформаційних технологій для забезпечення функціонування структур агропромислового виробництва в ринковому середовищі.

Колективом наукових працівників досліджено перетворення організаційно-економічних відносин в АПК у зв'язку з розвитком соціально орієнтованих ринкових умов. У цьому напрямі розроблено теоретичні основи та прикладні засади поліпшення аграрної і соціальної політики, обґрунтовано пропозиції щодо організації виробництва та земельних відносин, опрацьовано теоретичні та методичні основи ціноутворення і формування інфраструктури ринку продукції АПК, обґрунтовано фінансове й інформаційне забезпечення агропромислового виробництва.

Із сукупності виконаних за цей період часу науково-дослідних робіт найважливішими є розробки з обгрунтування науково-організаційних засад державної аграрної політики, механізму здійснення земельної реформи, системи оподаткування та фінансово-кредитного обслуговування аграрних товаровиробників, напрямів вирішення проблеми еквівалентності обміну між сферами АПК, формування аграрного ринку та його інфраструктури, створення сучасної системи інформаційного забезпечення аграрної науки і агропромислового виробництва.

Вчені інституту беруть активну участь у формуванні та здійсненні аграрної політики в державі, законотворчій роботі у комісіях Верховної Ради України, підготовці Указів Президента та постанов Уряду. Лише впродовж останніх п'яти років за участю науковців розроблено понад 50 законопроектів та Указів Президента України, більше 20 постанов Кабінету Міністрів, наказів міністерств і відомств.

12 січня 2004 р. Президент України підписав Указ "Про надання Інституту аграрної економіки Української академії аграрних наук статусу національного наукового центру". У ближчій перспективі на Національний науковий центр "Інститут аграрної економіки" (ННЦ "ІАЕ") покладаються відповідальні завдання по створенню науково-методологічного забезпечення підвищення економічної ефективності та розвитку соціально спрямованого аграрного виробництва.

У 2006-2010 роках розроблено теоретико-методологічні основи аграрної та соціальної політики в умовах переходу на інноваційну модель розвитку АПК, обгрунтовано наукові засади подальшого розвитку агроформувань ринкового типу і земельних відносин, опрацювано науково-методологічні основи удосконалення механізмів ціноутворення та функціонування аграрного ринку і його інфраструктури, досліджено теоретичні та методологічні аспекти формування ефективної системи управління фінансами, інвестиційними процесами та обліком в АПК.

Видатні науковці — вихідці з інституту

академіки Академії наук СРСР та НАН України:

І.І. Лукінов, академік Академії наук СРСР (1984), академік ВАСГНІЛ (1973), РАСГН (1992), РАН (1992), АН УРСР (1976), УААН (1991); О.М. Онищенко, академік НАН України (1990)

члени-кореспонденти ВАСГНІЛ:

І.Н. Романенко (1956), В.В. Юрчишин (1975), О.О. Сторожук (1983)

академіки Національної академії аграрних наук України:

П.І. Гайдуцький (1995), М.Я. Дем’яненко (1999), М.Ф. Кропивко (2007), Ю.О. Лупенко (2007), М.Й. Малік (2007), В.Я. Месель-Веселяк (1999), П.Т. Саблук (1993), О.М. Шпичак (1999), В.В. Юрчишин (1990)

члени-кореспонденти Національної академії аграрних наук України:

В.Я. Амбросов (1993), І.Г. Кириленко (2002), Г.М. Підлісецький (1995), В.П. Рябоконь (2002), В.М. Жук (2010)

члени Академії економічних наук України:

академіки: В.І. Бойко, О.В. Крисальний, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук

заслужені діячі науки і техніки України:

О.А. Бугуцький, В.І. Власов, П.І. Гайдуцький, М.Я. Дем’яненко, В.М. Жук, П.К. Канінський, В.І. Котелянець, О.В. Крисальний, Ю.О. Лупенко, М.Й. Малік, В.Я. Месель-Веселяк, М.І. Нижній, Г.М. Підлісецький, В.П. Рябоконь, П.Т. Саблук, М.М. Федоров, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин

заслужені економісти України:

В.І. Бойко, М.К. Гащенко, В.І. Жмінько, М.Ю. Коденська, Д.В. Полозенко, В.Ю. Протасов, В.М. Скупий, В.Л. Товстопят, А.А. Фесина, К.І. Якуба, Т.В. Ярославська, М.І. Кісіль

заслужені працівники сільського господарства України:

Ю.Я. Лузан, Л.М. Маланчук

 

За 1966-2012 роки у спеціалізованих вчених радах захищено дисертацій:

докторських – близько 160

кандидатських – понад 1000

Співробітники Інституту відзначені урядовими нагородами, в тому числі:

Орден «Золота Зірка» Героя України (Саблук П.Т.),

ордени – 25,

медалі – 118,

почесні грамоти та інші відзнаки Уряду, міністерств і відомств – 30.