Хотіли як краще

Законопроект №3656 пропонує запровадити знижену ставку ПДВ — 14% для певних видів сільськогосподарської продукції. Це велика рогата худоба, свині, цільне молоко, а також зернові, олійні культури і цукрові буряки.

Ініціатори законопроєкту вважають, що так вдасться зменшити суми відшкодування ПДВ під час експорту. Тобто щоб під час експорту сільськогосподарської продукції трейдери заявляли менше ПДВ до відшкодування, відповідно менше сплачуючи його сільгоспвиробникам.

Тут проглядається намір уникнути зайвого руху ПДВ, коли трейдери спочатку платять його сільгоспвиробникам, потім бюджет відшкодовує трейдерам. Далі — стверджують, ніби переробні підприємства зможуть зекономити 6% видатків під час закупівлі продукції за рахунок менших податкових зобов’язань виробника. І зрештою зникне мотивація для так званих скруток, що вигідніше для бюджету. Однак тут не одна, а багато законодавчих заковик.

Наприклад, хоч розробники законопроєкту декларують гармонізацію норм українського податкового законодавства із нормами ЄС, насправді все відбувається не зовсім по-європейськи. Адже згідно з положеннями директиви Ради ЄС 2006/112/ЄС від 28.11.2006 «Про спільну систему ПДВ» (ч. 2 ст. 98), знижені ставки ПДВ можуть поширюватися на харчові продукти, призначені для споживання людиною. Такі заходи зазвичай призначено для стимулювання споживання на внутрішньому ринку. Натомість предмети оподаткування, наведені у законопроєкті, — продукти проміжного споживання, а не продовольчі товари, як у Європі.

Кому вигідно?

А й справді, хто? Сільгоспвиробники, переробні підприємства, трейдери, споживачі, постачальники матеріально-технічних ресурсів для сільського господарства, держава зрештою?

Якщо почати із сільгоспвиробників, то більшості з них нововведення ніяк не зачепить. Адже це особисті селянські господарства або перебувають у статусі фермерських господарств і сплачують лише єдиний податок, не реєструючись платниками ПДВ.

Щодо платників ПДВ, то, на думку експертів Інституту аграрної економіки, можливе збільшення закупівельної ціни від трейдерів, але дуже мізерне (приблизно на 0,3%), і то теоретично. Натомість інвестиційні витрати сільськогосподарських підприємств постійно потребуватимуть бюджетного відшкодування, бо компенсація дебетового сальдо ПДВ виявиться занадто розтягнутою в часі.

Розрахунки показують: за ставки 20% підприємство може самостійно (без оформлення заявки на відшкодування ПДВ з бюджету) компенсувати собі інвестиційний податковий кредит за кілька місяців, тоді як за ставки 14% період компенсації зростає в кілька разів. А оформлювати бюджетне відшкодування ПДВ сільгосппідприємства не надто хочуть, бо це накликає на них перевірки органів ДФС.

Те саме стосується й великих аграрних підприємств, які експортують частину своєї продукції самостійно. Якщо раніше недобір дебетового сальдо ПДВ за експортними поставками покривали за рахунок внутрішніх і необхідність відшкодування ПДВ не виникала, то у разі ухвалення законопроєкту така необхідність виникатиме постійно. Або доведеться відмовитися від власного експорту і звернутися до послуг трейдерів — для них отримати відшкодування ПДВ буде простіше через їхню наближеність до владних структур.

Антимотивація

Є тут ще один нюанс: після скасування спецрежиму ПДВ для сільгоспвиробників багато хто з них купував сільгосптехніку, аби не платити ПДВ до бюджету. У такому разі податковий кредит за неї перекривав сплату ПДВ часто на багато місяців наперед. Так сільгосппідприємства оновлювали матеріально-технічну базу, вигоду мали й постачальники техніки. У разі зниження ставки ПДВ така мотивація в аграріїв зникне, що може позначитися на виробниках та постачальниках техніки для них — ринок сільгосптехніки істотно просяде.

Крім того, дрібні сільгоспвиробники — неплатники ПДВ — отримають певну вигоду від реалізації положень законопроєкту. Раніше переробні підприємства неохоче співпрацювали з ними, бо не мали змоги отримати від них податковий кредит. Тепер сума вхідного ПДВ для переробних підприємств від постачальників сировини зменшиться на 30%, отже, різниця між платниками та не платниками ПДВ відчуватиметься не так гостро.

Якщо ж і торговельне підприємство — також не платник ПДВ, така схема вигідна й для нього: кінцева ціна продукту знижується. Отже, після зниження ставки ПДВ частина платників перейде в неплатники і подальший рух продукції, виготовленої таким виробником, відбуватиметься без нарахування і сплати ПДВ. Це може призвести до дроблення великого переробного та торговельного бізнесу на менші окремі суб’єкти господарювання, які перейдуть у категорію неплатників ПДВ, а бюджет зазнає втрат.

Щодо споживачів, то зміна ставки ПДВ теоретично може спричинити зниження ціни на сільськогосподарську продукцію на 5%. І це ще далеко не факт. Адже сільгоспвиробники через зниження ПДВ зазнають і певних втрат, тому намагатимуться їх компенсувати, утримуючи ціни на теперішньому рівні. Тоді переробне підприємство зазнає збитків, які постарається надолужити за рахунок цін на кінцеву продукцію.

Мало того, зміна ставки ПДВ певним чином знижує мотивацію до переробки сільськогосподарської продукції на території України. Адже якщо сільськогосподарську сировину обкладають ПДВ за ставкою 14%, а продукти переробки — 20%, тоді трейдерам на зовнішніх ринках вигідніше працювати із сировиною, а не з продуктами її переробки. Тож якщо не поширити чинність законопроєкту і на продукти переробки, це може спричинити остаточний перехід аграрної галузі до сировинної моделі.

Слушні пропозиції

Може, держава за рахунок боротьби з податковими скрутками? Експерти зауважують: маємо боротьбу з наслідками таких скруток, а не із причиною їх появи. Така причина — наявність сірої аграрної продукції, яку за допомогою скруток намагаються відбілити під час експорту, тому боротьба з цим явищем за допомогою лише ПДВ не ефективна. Що ж стосується податкових надходжень від сільгоспвиробників, то замість їх зростання збільшиться кількість звернень по відшкодуванню ПДВ з держбюджету.

Фактично виграють лише трейдери — у них на 30% зменшиться відволікання фінансових ресурсів на сплату ПДВ під час закупівлі продукції у виробників. Крім того, менший ПДВ означає менші обсяги скруток, які можуть спричинити трейдерам проблеми у відносинах з ДФС, бо ж генерування ПДВ буде меншим. Отже, законопроєкт за суттю лобістський.

Джерело: Урядовий Кур'єр