Науковий керівник проєкту – заступник директора з науково-проєктної роботи ННЦ «Інститут аграрної економіки» Ольга Ходаківська. Дослідниця розповіла, що минулорічний весняний локдаун «вдарив» як по виробникам овочів та молочної продукції, так і по споживачам. Фермери вклали значні кошти, щоб виростити ранні овочі й вітамінну зелень (освітлювали та опалювали теплиці, здійснювали полив, купували сортове насіння, доглядали за сходами), але реалізувати продукцію не змогли. Ці втрати, на жаль, ніхто не компенсував. Так само не мали можливості реалізовувати продукцію і малі господарства, які виробляли молочну продукцію, оскільки робота місцевих ринків також потрапила під карантині обмеження. 

Постраждали й споживачі, які навесні сподівалися купити свіжі овочі та зелень, і для яких ціни в супермаркетах виявилися не по кишені  (вітчизняну продукцію замінили значні обсяги імпорту).

Коли зупиняється сівалка

До речі, у деяких регіонах, за словами Ольги Василівни, у 2020 році під загрозою зриву не раз опинялася й посівна кампанія. Зафіксовано непоодинокі випадки, коли техніка виходила в поле, ламалася, але аграрії через заборону роботи магазинів із продажу запасних частин на початковому етапі карантинних обмежень не могли оперативно закупити запасні деталі. Магазини з продажу сільськогосподарського обладнання та запчастин теж були закриті. Звісно, фермери знаходили шляхи виходу з ситуації – відновлювали зношені деталі, домовлялися з сусідніми господарствами. Один день простою під час посівної кампанії коштує дуже дорого – весняний день, як відомо, рік годує, тому фермери  дуже сподіваються, що подібні ситуації більше не повторяться.

Рекомендації для органів влади

– Ми розуміємо, що пандемія швидко не мине,  маємо бути готовими до нових викликів, – каже Ольга Василівна. – Дуже важливо знати, як реагувати на подібні виклики, що саме має робити наука, а що – держава та суспільство, щоб подолати кризу з найменшими втратами. Іншими словами, потрібен чіткий план дій гарантування продовольчої безпеки населення країни.

Нині колектив учених працює над відповідною стратегією, яку рекомендуватимуть центральним органам державної влади, органам місцевого самоврядування і самоврядним організаціям товаровиробників. У плані передбачено, як вийти з ситуації, що склалася, як підтримати виробників сільськогосподарської продукції, а також – як діяти, щоб подібні «форс-мажори» не призвели до фінансових втрат у майбутньому. Ольга Ходаківська переконана, що ці рекомендації мають стати «настільною книгою» для ухвалення рішень щодо продовольчої безпеки населення країни. 

Проєкт стартував восени 2020 року. Науковці детально проаналізували світовий досвід, з’ясували, як інші країни та міжнародні організації оцінюють наслідки кризи, яку методологію застосовують та які рішення пропонують. Переконалися, що забезпечення продовольчої безпеки є пріоритетним у багатьох країнах світу. Науковці за кордоном, наприклад, у Німеччині, працюють над розробкою превентивних заходів на випадок майбутніх «хвиль» COVID-19 чи інших пандемій.

Досвід інших вивчаємо, але шукаємо власний шлях 

– Розвинені країни витрачають чималі гроші на підтримку виробників, населення, особливо тих, хто втратив роботу, і соціально вразливих верств,  – продовжує розповідь пані Ольга. – Звісно, наша країна знаходиться в іншій економічній і фінансовій ситуації, і повністю перейняти досвід ми не можемо, тому маємо вивчати кращі світові практики, але мусимо враховувати наші можливості.

На першому етапі виконання проєкту українські вчені підготували методичний і методологічний фундамент для проведення дослідження, нині ж працюють над розробкою анкети для виробників сільгосппродукції. Наразі детально вивчають, з якими ризиками зіштовхнулися аграрії, яких ускладнень побоюються у майбутньому. Увага зосереджена на таких питаннях: як змінилися відносини з постачальниками, переробниками і торгівельними мережами? Чи зменшилися обсяги виробництва? Як відреагував ринок праці? Чи вдалося відновити достойну зайнятість і гідні зарплати? Під час пандемії з-за кордону в Україну повернулося багато людей, і тут важливо розуміти: чи працевлаштувалися вони в аграрному секторі? А також, як знизилися доходи домогосподарств, які займаються виробництвом сільгосппродукції? Скільки людей опинилося без роботи через карантинні обмеження? Як змінився споживчий попит на харчі, та яку частку вони займають в сукупних витратах сімей.

Запитую Ольгу Василівну: «Що потрібно, аби до думки вчених дослухалися у владних кабінетах? Як з максимальною користю втілити результати роботи в конкретні регуляторні заходи уповноважених органів?».

Дослідниця запевнила, що команда, яка працює над проєктом, робить усе можливе, щоб привернути до цієї проблеми, а також результатів роботи, увагу науковців, структур громадянського суспільства, ЗМІ, парламентарів, профільного міністерства та органів місцевого самоврядування на місцях. Аналітичні матеріали вже направлено до органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. «Чим більше людей знатиме про ці проблеми, тим легше реагувати на виклики», – переконана Ольга Василівна.

Зіркова команда

Традиційно запитуємо керівника проєкту: «З якими труднощами зіткнулася команда під час роботи? Яких помилок радить уникати іншим дослідникам?».

На це запитання Ольга Ходаківська відповіла, що особливих труднощів не виникало, були лише певні моменти, коли потрібно було визначитися, як працювати далі, який вектор обирати. Рівень кваліфікації команди, досвід і потенціал кожного учасника проєкту допомагає йти вперед, бачити перспективу. До речі, команда, яка працює у проєкті, справді зіркова. Серед восьми виконавців є академіки й члени-кореспонденти НААН, доктори і кандидати науки. Це фахівці, які розробляли проєкти стратегічних документів та державних секторальних програм розвитку. Майже всі вони брали участь у розробці стратегій розвитку аграрної галузі, Державної цільової програми розвитку українського села, Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій тощо. 

У команді працюють, зокрема, академік НААН Микола Пугачов (працював керівником і безпосереднім виконавцем міжнародних наукових досліджень, проведених Світовим банком, ЄС, ФАО, ОЕСР та ПРООН в Україні. Результати цих досліджень опубліковано в Італії, Ізраїлі, Німеччині, США. Обіймав посаду старшого аналітика відділу аналізу економічної політики Проекту аграрної політики в Україні Університету штату Айова, був керівником стратегічного напряму проєкту Програми розвитку ООН «Аграрна політика для людського розвитку», керував групою експертів Аналітично-дорадчого центру Блакитної стрічки ПРООН); кандидат економічних наук Леонід Тулуш (має досвід співпраці з Радою Європи щодо посилення фінансової спроможності місцевих органів влади в Україні, брав участь у міжнародних грантових проєктах з удосконалення аграрного законодавства, зокрема, в проєктах USAID «Аграрна реформа: вдосконалення законодавчої бази», USAID Agro-Invest «Аналітична платформа агропромислового комплексу»); відомий прогнозист Олена Грищенко (її щорічні прогнози з виробництва продукції, собівартості, ціни та дохідності сільськогосподарського виробництва використовують Мінагрополітики та Мінекономіки); доктор економічних наук Олексій Могильний (має значний досвід практичної діяльності, зокрема, обіймав керівні посади в Секретаріаті Кабінету Міністрів України, Українському державному фонді підтримки селянських (фермерських) господарств); доктор економічних наук Олександр Шпикуляк (досвід науково-організаційної та науково-дослідної роботи); доктор економічних наук Наталія Патика (проходила підвищення  кваліфікації в Інституті економічного розвитку Світового банку та Віденському Об’єднаному Інституті).

Наймолодший член команди – Микола Крушельницький (два роки працював в Ізраїлі, нині вдало поєднує наукову роботу з практичною діяльністю, саме він у проєкті найбільше контактує зі стейкхолдерами). «Тобто ми маємо і досвід, і величезне бажання працювати», – наголошує Ольга Василівна.

Наука й інновації мають іти попереду

Колегам, які лише планують подавати проєкти на конкурс, Ольга Ходаківська радить обирати найактуальнішу тему, яка допоможе вирішувати важливі проблеми розвитку певної галузі. А ще – не боятися поразок, адже навіть сам процес заповнення заявки дає новий досвід, допомагає чітко сформувати життєво важливу для суспільства проблему, визначити завдання щодо її розв’язання, виокремити очікувані результати, ідентифікувати наукову новизну і практичне значення проєкту. Завдяки участі у конкурсах (і НФДУ, і міжнародних) молоді вчені навчаються креативно мислити, ставити перед собою амбітні цілі.

 – Наука має розвиватися разом із суспільством, – додає пані Ольга. – А ще краще – йти попереду, показувати, куди і як рухатися. Дуже хочу, щоб українська наука стала дороговказом для розвитку країни та національної економіки. Без науки в економічній політиці маємо суцільні експромти. Це як рух по автобану без розмітки, регулювальних знаків і пункту призначення.

Світлана ГАЛАТА

Джерело: Національний фонд досліджень України