Крім того, ще з радянських часів вітчизняне сільгоспмашинобудування було спрямоване на виробництво техніки для великих і середніх сільськогосподарських підприємств. Із розвитком ринкових відносин нішу малопотужної техніки заповнила іноземна продукція, передусім – китайська. Зокрема, торік в Україну було ввезено 72,8% (57848 одиниць) китайських тракторів, тим часом, як з Білорусі – 5,3%, із Польші – 5,8%, з Нідерландів – 2,4%, з Німеччини – 2,8%, із США – 0,8%, із Франції – 1,2%, з Японії – 1,4%. Решту 7,5% імпортної техніки завезли з Чехії, Австрії, Туреччини, Великої Британії, Італії тощо.

Складно прогнозувати подальші майбутні відносини України й Білорусі, але розрив торгівельних відносин не вигідний обидвом країнам. Оскільки виробництво тракторів класу 1,4 або 60 кВт в Україні обмежене, в разі припинення постачання тракторів з Білорусі їх нішу займуть китайські аналоги.

Підприємства, вартість продукції яких частково компенсує держава, виготовляють увесь основний асортимент сільгосптехніки: трактори, ґрунтообробні та посівні агрегати, машини по догляду за посівами, обладнання для тваринництва тощо. На жаль, в Україні гостро стоїть проблема виробництва зернозбиральних комбайнів. Скажімо, позаторік за держпрограмою часткової компенсації було придбано лише 26 комбайнів SKIF 280 Superior SR-3085, а торік – лише один. Комбайн – це складна і недешева техніка. Купівлю нового може дозволити собі лише те підприємство, що має достатньо фінансових ресурсів. Натомість вживана техніка набагато дешевша і цілком задовольняє потреби багатьох не надто заможних підприємств. Загалом за 2017-2020 роки в Україні було придбано 60109 одиниць техніки на 15323,9 млн грн.

Бюджетом у 2021 році передбачено 1 млрд грн на фінансування згаданої програми компенсації. Відтак за грудень 2020-го – березень 2021-го перераховано банкам 189,4 млн грн – на часткове відшкодування вартості 2846 одиниць техніки (1833 заявки від агропідприємств).

Програма часткової компенсації вартості вітчизняної техніки є дієвим інструментом, що сприяє оновленню парку сільгосппідприємств та оптимізації внутрішнього виробництва сільгосптехніки. Відтак вітчизняні підприємства машинобудування матимуть ресурс для оновлення виробничих потужностей та створення надалі більш конкурентоздатної сільгосптехніки. Для оптимізації внутрішнього виробництва доцільно наростити виробництво міні-техніки, яка б могла конкурувати з технікою китайського виробництва. З боку держави варто проводити протекціоністську митну політику. Покращуючи умови ведення бізнесу і застосовуючи податкові пільги, держава сприятиме залученню прогресивних машинобудівних брендів до виробництва техніки в Україні.

Джерело: АgroТimes