Однак зауважує, що слід керуватися не емоціями, а здоровим глуздом та ретельно зважувати всі «за» і «проти».

Очевидним, на її думку, є те, що за нинішніх умов рішення щодо обмеження застосування деяких діючих речовин несе в собі низку загроз для національної економіки. При цьому немає жодних гарантій, що альтернативні препарати будуть більш безпечними.

Більш того, окремі із них взагалі не мають альтернативи у застосуванні.

Заборона або обмеження щодо використання зазначених речовин, швидше за все, призведе до зростання частки фальсифікованих ЗЗР у зв'язку з відсутністю дозволених альтернатив, вважає Ходаківська.

Є ризики, що за відсутності ефективних препаратів-замінників, знизиться якість, а відповідно, й на конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції

«Без рівноцінної альтернативи більшості препаратів існує висока ймовірність втрати експортні позицї на світових ринках, зумовлених ризиками щодо зниження урожайності культур і особливо їх якості», — додає експертка.

Крім того, зниження рівня прибутковості агроформувань послабить їх фінансово-економічну спроможність щодо розширеного відтворення виробництва та розвитку сільських територій.

З огляду на це, забороняючи одну діючу речовину, слід одночасно пропонувати альтернативу, з тим, щоб уникнути будь-яких соціально-економічних потрясінь для агросектору, який і без того, уже тривалий час вимушено функціонує у стресових умовах, акцентує заступниця директора Інституту аграрної економіки.

Може скластися ситуація, за якої потенційна шкода для навколишнього середовища від такої заборони суттєво перевищуватиме потенційні вигоди, зокрема через зростання споживання води та палива, а також викидів СО₂ у зв'язку з необхідністю внесення змін до технологій, додаткових обробок полів і т.д.

«Торік ми спільно з колегами з Інституту експериментальної токсикології і медико-біологічних досліджень ДП «Науковий центр превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л.І. Медведя МОЗ України» та Інституту захисту рослин провели відповідні дослідження по окремих препаратах неонікотиноїдної групи, — згадує Ходаківська. — З'ясувалось, що екологічні ризики, які полягають у збільшенні витрат прісної води, зростанні викидів СО2, переущільненні ґрунтів у результаті більшої кількості проходів сільгосптехніки по полю, збільшенні чисельності популяцій шкідників тощо, є суттєвими».

Наприклад, викиди СО₂ від додаткової кількості проходів сільськогосподарської техніки по полю при внесенні інсектицидів-замінників в агропідприємствах у разі переходу можуть зрости на 89,4 — 92,4 млн кг щорічно.

«Це при тому, що за показниками мутагенності, канцерогенності, дерматологічної й інгаляційної токсичності вони не поступалися препаратам-замінниками, а за окремими показниками — були навіть безпечніші», — акцентує експертка.

Нові покоління препаратів, які приходять на заміну небезпечним хімічним сполукам, здебільшого є більш толерантними до довкілля, людини і тваринного світу.

Крім того, у світі поступово зростає частка біопестицидів, які уже присутні і на українському ринку.

«Важливо також ретельно дотримуватись технологій застосування ЗЗР, а також вимог щодо застосування агрохімікатів і пестицидів. Утримуватися від застосування бакових сумішей при обробці посівів, якщо відсутня достовірна інформація про сумісність препаратів. Використовувати для обробки насіння і посівів лише оригінальні препарати, придбані у виробників або офіційних дистриб'юторів, що суттєво зменшує ризики придбання неякісних ЗЗР», — підсумувала фахівець.

Джерело: AgroPortal.ua