Скачати прес-реліз українською, на русском языке

Невизначеність статусу високотоварних особистих селянських господарств (ОСГ) негативно впливає як на фінансову спроможність місцевих бюджетів, так і на рівень доходів самих ОСГ, вважає завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, який виступив одним із розробників законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств» (№6490 від 24.05.2017).

Будь-які ОСГ, в тому числі й високотоварні, відповідно до діючого законодавства не підлягають державній реєстрації як суб’єкти підприємництва. Відповідно до статті 4 Закону України «Про особисте селянське господарство» ОСГ підлягають обліку, який здійснюється сільськими (селищними) радами за місцем розташування земельної ділянки в порядку, визначеному Державною службою статистики України. Остання визначає обсяги діяльності ОСГ на основі опитування, а дані щодо діяльності ОСГ вносяться до погосподарських книг сільських рад на основі відведення земельних ділянок із відповідним цільовим призначенням, пояснив науковець.

Невизначеність підприємницького статусу ОСГ, які виробляють товарну сільгосппродукцію, призначену переважно для продажу, негативно позначається на фінансовій спроможності територіальних громад, в межах яких здійснюють діяльність такі суб’єкти. Адже останні не беруть участі у фінансуванні потреб розвитку місцевих громад. При цьому члени таких ОСГ користуються відповідною соціальною інфраструктурою, отримують належні суспільні послуги (освітні, медичні, охоронні тощо), проте не оплачують їх у вигляді податків.

Існуюча ситуація є не вигідною й для самих особистих селянських господарств, зауважив вчений.

Зокрема, члени ОСГ фактично позбавлені будь-яких соціальних виплат із системи соціального страхування, в першу чергу – можливості отримання належної пенсії при досягненні встановленого пенсійного віку. В таких осіб відсутній страховий стаж за період роботи в ОСГ, якого може не вистачити для призначення хоча б мінімальної пенсії.

Переважна більшість заходів державної підтримки для ОСГ є недоступною, оскільки вони не мають офіційного статусу сільгосптоваровиробника, внаслідок чого не можуть брати участь у конкурсах на освоєння ресурсів бюджетних програм підтримки.

При реалізації виробленої продукції ОСГ недоотримують значну частину доходів. Адже, з одного боку, закупівельні організації та переробні підприємства занижують закупівельні ціни для даної категорії постачальників, а з іншого – значна частина виробленої ОСГ сільгосппродукції реалізується переважно на стихійних ринках за нижчими цінами внаслідок відсутності гарантій щодо її безпечності, зазначив Леонід Тулуш.

Крім того, ОСГ зазнають податкової дискримінації при реалізації сільгосппродукції за рахунок наявного механізму справляння ПДВ, адже у них відсутнє джерело для компенсації «вхідних» сум даного податку. При цьому ОСГ навіть теоретично не можуть зареєструватись платниками ПДВ, щоб отримувати у складі доходів суми ПДВ-зобов’язань, які їх контрагенти – платники ПДВ змогли б включити до складу податкового кредиту.

Чинне фінансове законодавство не створює належних передумов для підвищення рівня доходів високотоварних ОСГ, гарантування їх стабільності та забезпечення належного рівня соціального захисту особам, зайнятим у діяльності ОСГ, зауважив експерт. Ситуація не врегулюється доти, поки такі суб’єкти не набудуть підприємницького статусу та не будуть включені до відповідних реєстрів, в тому числі й отримувачів бюджетних дотацій.

Саме на вирішення цієї проблеми спрямований законопроект «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо стимулювання створення та діяльності сімейних фермерських господарств». Практична реалізація його положень дозволить створити необхідне фінансове підґрунтя для набуття частиною високотоварних ОСГ підприємницького статусу, що позитивно позначиться на рівні доходів таких суб’єктів, забезпечить зростання дохідної бази місцевих бюджетів сільських територій і підвищить рівень безпечності тваринницької продукції, підсумував Леонід Тулуш.

 ###

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» заснований у 1956 році в м. Київ як науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 48 Інституту надано статус національного наукового центру.

Головним завданням Інституту є розробка економічних основ формування аграрної політики в Україні, проведення дослідження актуальних проблем розвитку агропромислового комплексу, організація впровадження у виробництво досягнень аграрної науки, здійснення координації досліджень та підготовка кадрів.

Контактна особа: