Скачати прес-реліз українською, на русском языке

Без запобіжників щодо обмеження максимальної суми виплати бюджетних дотацій «в одні руки» у 2018 році дана форма державної підтримки розвитку галузі й надалі характеризуватиметься недостатньою ефективністю, оскільки левова її частка знову концентруватиметься у розпорядження кількох десятків сільгосппідприємств, зазначив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, коментуючи проект Бюджетних висновків Верховної Ради України, підготовлений Комітетом з питань бюджету до першого читання проекту Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» (реєстр. №7000 від 15.09.2017.).

Підпунктом 1.11 пункту 1 Бюджетних висновків передбачається доповнення Прикінцевих положень законопроекту №7000 пунктом 16 – щодо призупинення на 2018 рік дії абзацу другого пункту 16-1.6 статті 16-1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України» №1877-IV від 24.06.2004.

Останнім передбачено, що з 1 січня 2018 року розподіл бюджетної дотації буде здійснюватись у сумі не більше ніж 150 млн грн на одне сільгосппідприємство на рік з урахуванням пов’язаних з таким товаровиробником осіб. Така норма була запроваджена у якості своєрідного запобіжника, який унеможливлював би надмірну концентрацію сум держпідтримки в розпорядженні мізерної кількості сільгосппідприємств, пояснив науковець.

На його думку, у разі призупинення дії даної норми у Законі про Держбюджет-2018 ще на рік «законсервуються» наявні проблеми із виплатою бюджетних дотацій, що досить яскраво проявились у 2017 році – першому році функціонування відповідного напряму підтримки.

Йдеться, в першу чергу, про значну нерівномірність розподілу сум бюджетних дотацій, зазначив експерт. Адже за результатами семи порцій виплат бюджетних дотацій у 2017 році 50 сільгосппідприємств – найбільших їх отримувачів – тобто лише близько 2% від загальної кількості сільгосппідприємств, внесених у відповідний Реєстр, та менш як 3% сільгосппідприємств, що вже отримали такі дотації у 2017 році, – змогли сконцентрувати у себе понад 70 % загальної суми державної підтримки.

На решту 97% учасників даного напряму підтримки припадає менше 30% загальних сум бюджетних дотацій. Станом на кінець жовтня вона становить не більше 350 тис. грн на рік в середньому на одне таке підприємство, зауважив експерт.

Очікувалося, зазначив він, що за результатами виплати дотацій у 2017 році порядок функціонування даного напряму підтримки у 2018 році буде скориговано – особливо з врахуванням необхідності продовження дії цієї, безумовно, корисної програми. Проте замість очікуваного удосконалення порядку виплати дотацій Комітет з питань бюджету ВРУ вирішив «заморозити» на 2018 рік дію важливого запобіжника, який зміг би усунути ключовий недолік даної форми підтримки – нерівномірність розподілу бюджетних коштів.

Таке рішення Комітету може похитнути довіру значної кількості сільгосппідприємств до даної програми підтримки та зумовити їх відмову від участі у ній. Причому таке рішення окремих сільгосппідприємств лише на руку найбільшим реципієнтам даної форми підтримки: чим менше коло учасників, тим більший розмір бюджетних дотацій, отримуваних тими сільгосппідприємствами, які залишатимуться у відповідному Реєстрі.

Без застосування запобіжників щодо обмеження частки окремих сільгосппідприємств та пов’язаних з ними осіб у загальній сумі бюджетних дотацій цей напрям державної підтримки фактично спрямовується лише на стимулювання подальшої концентрації аграрного капіталу, сприяння розвитку надпотужних переважно інтегрованих сільгосппідприємств.

Натомість, раціональна аграрна політика повинна передбачати стимулювання розвитку якомога більшої кількості суб’єктів господарювання, адже це сприятиме збалансованості розвитку вітчизняної аграрної галузі.

Зважаючи на це, рішення Комітету з питань бюджету щодо незастосування у 2018 році запобіжника, який обмежував би максимальні суми бюджетних дотацій «в одні руки», одночасно із лобіюванням окремими групами збільшення обсягів фінансування даного напряму за рахунок зменшення фінансування по інших не менш важливих напрямах і програмах підтримки розвитку сільгосптоваровиробників, складно визнати економічно доцільним,  підсумував Леонід Тулуш.

 ###

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» заснований у 1956 році в м. Київ як науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 48 Інституту надано статус національного наукового центру.

Головним завданням Інституту є розробка економічних основ формування аграрної політики в Україні, проведення дослідження актуальних проблем розвитку агропромислового комплексу, організація впровадження у виробництво досягнень аграрної науки, здійснення координації досліджень та підготовка кадрів.

Контактна особа: