Скачати прес-реліз

Дочасне скасування «соєвих правок», які визначають особливий порядок оподаткування ПДВ операцій із експорту соєвих бобів з України, що запроваджувався з метою стимулювання розвитку переробки сої, негативно позначиться на розвитку агропромислового сектора економіки та може підірвати довіру інвесторів до держави, зазначив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, коментуючи ініціативи щодо ухвалення Верховною Радою відповідного рішення вже поточного пленарного тижня.

Соєві правки, нагадав він, приймались наприкінці 2017 року в умовах, коли рівень переробки сої в Україні знизився до критично низьких 18,7 %.

В результаті прийняття неоднозначного на той момент рішення, обсяги переробки цієї культури в Україні лише за два роки вдалося підняти до найвищого за останнє десятиріччя показника – 33,6 % (!) у 2018/2019 маркетинговому році. Жодна інша сільгоспкультура не відзначається таким значним збільшенням обсягів переробки, як соя (!), підкреслив експерт.

Динаміка частки переробки сої в Україні
(відношення обсягів переробки до виробництва)
Джерело: Національний науковий центр «Інститцт аграрної економіки»
за даними Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua/

За нинішніх умов саме курс на подальше збільшення обсягів переробки сої, а отже й подальше нарощування продукції з доданою вартістю та розширення ринків її збуту є економічно доцільним, переконаний Леонід Тулуш.

У структурі виробництва сільгоспкультур в Україні соя посідає четверте місце після соняшника, кукурудзи та пшениці. Вітчизняні площі посівів під соєю донедавна  перевищували 2 млн га. Це вивело нашу країну на сьоме місце у світі за обсягами виробництва сої, однак за рівнем переробки вона посідає останнє місце серед топ-виробників, зауважив науковець.

За його словами, в Європі під сою відведені зовсім незначні площі посівів. Навіть у країнах – лідерах ЄС з вирощування цієї культури – Італії, Румунії та Франції – соєю засівають лише сотні тисяч гектарів, а не мільйони, як в Україні. Це пояснюється дуже низьким показником вартості продукції в розрахунку на гектар угідь і відповідно низькою доданою вартістю. Через це більшість європейських країн або повністю відмовляються від вирощування сої, або сіють її на незначних площах.

Власне, шляхом запровадження «соєвих правок» народні депутати минулого скликання намагались збільшити створювану додану вартість від вирощування сої за рахунок забезпечення її переробки в Україні. Продукція переробки – соєва олія та соєвий шрот – теж характеризується невисоким рівнем доданої вартості, проте забезпечує її приріст у порівнянні із експортом соєвих бобів, зазначив Леонід Тулуш.

На його думку, замість скасування «соєвих правок» державі варто навпаки забезпечити реалізацію стимулюючих заходів на даному ринку.

З одного боку, слід посилити експортні можливості дрібних сільгосптоваровиробників – виробників сої шляхом запровадження європейських практик щодо розвитку системи дорадництва на селі, компенсації частини витрат на оплату послуг залучених експертів з просування експорту, стимулювання розвитку кооперації при формуванні товарних партій продукції переробки сої тощо, пропонує Леонід Тулуш.

До реалізації цих заходів, вважає він, доцільно залучити Укрзалізницю як державного оператора, передбачивши певні квоти для перевезення продукції, вирощеної малими сільгосптоваровиробниками.

З іншого боку, необхідно стимулювати розвиток переробки сої шляхом дотування виробників, які здійснюють поставку даної продукції на переробку, зокрема, за рахунок механізму ПДВ, зауважив експерт. Відповідна практика вже застосовувалась в Україні для стимулювання переробки м’яса та молока і мала позитивний результат.

Таким чином, збереження режиму функціонування «соєвих правок» та запровадження запропонованих науковцями Інституту аграрної економіки заходів сприятиме збільшенню обсягів виробництва продукції переробки сої з вищою доданою вартістю, завантаженню переробних потужностей в Україні, збільшенню обсягів експорту соєвих олії та шроту – а не бобів! – та розширенню географії зарубіжних поставок, розвитку вітчизняної кооперації та інфраструктури, наголосив експерт.

Скасування ж «соєвих правок» відкине галузь на 3-5 років назад. У разі прийняття Верховною Радою цього рішення Україна знову «скотиться» до сировинної моделі на ринку сої, забезпечуючи збільшення доходів транснаціональних компаній – трейдерів та завантаження закордонних виробничих потужностей, підсумував Леонід Тулуш.

###

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» заснований у 1956 році в м. Київ як науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 48 Інституту надано статус національного наукового центру.

Головним завданням Інституту є розробка економічних основ формування аграрної політики в Україні, проведення дослідження актуальних проблем розвитку агропромислового комплексу, організація впровадження у виробництво досягнень аграрної науки, здійснення координації досліджень та підготовка кадрів.

Контактна особа: