Скачати прес-реліз

Виробництво в Україні найбільш затребуваних у сільськогосподарських підприємствах тракторів потужністю понад 59 кВт постійно зменшується і наближається до межі зникнення, висловив занепокоєння науковий співробітник відділу інвестиційного та матеріально-технічного забезпечення Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Ярослав Навроцький.

За його словами, протягом 2017-2020 років воно скоротилося майже у 4 рази (!): з 3295 тракторів у 2017 році – до 827 одиниць торік.

Водночас імпорт нових сільськогосподарських тракторів аналогічної потужності за цей же період щороку перевищував 5 тис. одиниць (крім 2018 року), що є свідченням домінування на ринку тракторів закордонних машин, зауважив експерт. У 2017 році до України було ввезено 5063 тракторів, у 2018 році – 4297, у 2019 році – 5727, а минулого року – 5178 тракторів.

До того ж, потужним конкурентом придбання нових вітчизняних тракторів є купівля сільгоспвиробниками вживаної зарубіжної техніки. У 2020 році з 1499 одиниць різноманітної агротехніки, яка вже була у використанні, ввезено близько 500 тракторів потужністю більш ніж 59 кВт.

Висока популярність вживаних імпортних тракторів обумовлена їх доступною ціною, високою якістю та економічністю, пояснив Ярослав Навроцький.

Торік мінімальна митна вартість імпортованих вживаних тракторів потужністю понад 130 кВт складала лише 10776 дол. США, а середня – 43314 дол. США. Навіть при високому податковому навантаженні (~0,29) ціни на них – 13901,04 дол. США і 55875,06 дол. США відповідно – є конкурентними у порівнянні з цінами на нову вітчизняну техніку, підкреслив науковець.

Адже, за даними переліку вітчизняної техніки та обладнання для агропромислового комплексу, вартість яких частково компенсується за рахунок бюджетних коштів, нова машина Харківського тракторного заводу потужністю 132 кВт ХТЗ-150К-09.172.00 має повну вартість 1 542 000 грн або 57195,8 дол. США.

Характерною рисою українського тракторобудування є вкрай низький експортний потенціал, зауважив Ярослав Навроцький. Якщо у 2017 році закордонні поставки вітчизняних тракторів потужністю понад 59 кВт становили 419 одиниць, у 2018 році – 145, то у 2019 році зменшилися до 41 одиниці, а торік склали лише 39 тракторів.

Основною причиною поступового зменшення експортного потенціалу є втрата ринків збуту в Російській Федерації, яка тривалий час була найбільшим імпортером українських тракторів, пояснив вчений. В різні роки частка поставок до цієї країни становила від 77 % до 93 %.

На відміну від вітчизняних аграріїв, які протягом 5-6 років з початку воєнних дій РФ проти України успішно здійснили диверсифікацію ринків збуту сільськогосподарської продукції, українські виробники сільськогосподарських машин виявилися менш гнучкими. Це й не дивно, адже численні недоліки вітчизняних тракторів – застарілі технології їх виробництва, неекономічність, незручність обслуговування, ненадійність та недосконала ергономіка – призводять до їх повної або часткової непристосованості до сучасних технологій точного землеробства, де широко застосовується супутникова навігація, оптимізація норм внесення посівного матеріалу,  добрив та засобів захисту рослин за допомогою комп’ютерних технологій, зауважив Ярослав Навроцький.

На його думку, досягнути рівня технологій виробництва тракторів як у сучасних провідних виробників буде важко. Однак першочергові заходи для виведення тракторобудування з критичного стану мають бути сконцентровані на двох напрямках.

По-перше, придбання та установка в Україні сучасних іноземних технологій, технологічних ліній або й цілих виробництв, що підвищить конкурентоспроможність вітчизняних тракторів, збільшить кількість робочих місць та надходжень до бюджету.

По-друге, необхідно зосередитися на виробництві малопотужних тракторів для малих фермерських господарств та особистих селянських господарств за доступною ціною та вищої якості, що створить сприятливі умови для матеріально-технічного забезпечення малих форм господарювання та скорочення імпорту сьогодні дешевшої техніки з Китаю, підсумував Ярослав Навроцький.

###

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» заснований у 1956 році в м. Київ як науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 48 Інституту надано статус національного наукового центру.

Головним завданням Інституту є розробка економічних основ формування аграрної політики в Україні, проведення дослідження актуальних проблем розвитку агропромислового комплексу, організація впровадження у виробництво досягнень аграрної науки, здійснення координації досліджень та підготовка кадрів.

Контактна особа: