Скачати прес-реліз українською, на русском языке

Ухвалення 22 травня 2018 року Верховною Радою України законопроекту «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо деяких питань оподаткування податком на додану вартість операцій з вивезення за межі митної території України олійних культур» №7403-д від 04.04.2018 може суттєво ускладнити податкове адміністрування в галузі, зазначив завідувач відділу фінансово-кредитної та податкової політики Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», к.е.н. Леонід Тулуш, презентуючи результати проведеної комплексної експертної оцінки наслідків практичної реалізації відповідної законодавчої ініціативи.

На його думку, вже восени цього року – після набуття чинності відповідними законодавчими нормами – варто очікувати активне впровадження оптимізаційних схем при реалізації соєвих бобів, вирощених суб’єктами, які не спроможні самостійно організувати експортні поставки своєї продукції. Суть таких схем зводитиметься до «заведення» вирощеної сої на більш крупних суб’єктів, здатних забезпечити самостійний експорт, пояснив він. При цьому слід зважати на те, що лише третина загального обсягу сої виробляється суб’єктами, здатними самостійно, без посередників та кооперування, організувати експортні поставки.

За оцінками науковців Інституту аграрної економіки, такі операції можуть бути вигідними як для дрібних агровиробників, оскільки нульова ставка з ПДВ застосовуватиметься лише у разі самостійного експорту, так і для великих сільгосппідприємств, які отримають можливість додаткового заробітку внаслідок неофіційної закупівлі сої у «малих» за нижчими цінами і подальшого постачання її на експорт як власновирощеної.

При цьому реальний податковий кредит, пов’язаний з виробництвом сої, буде списуватись малими сільгосппідприємствами на інші культури. В такий спосіб буде забезпечуватись необхідна доходність відповідних операцій, пояснив експерт.

Економічно доцільною може бути й інша схема – продаж сої на експорт малими сільгосппідприємствами через посередника без попереднього нарахування ПДВ: у такому випадку не буде «просідання» ціни на частку цього податку. Для її реалізації достатньо буде створити нового суб’єкта господарювання, зокрема ФОП, який офіційно не є платником ПДВ і через якого реалізується вирощена малим сільгосппідприємством соя. При цьому наявний вхідний ПДВ, пов’язаний із виробництвом сої, також буде списуватися на інші культури.

Таким чином, розрахунки показують низьку вірогідність спрямування внаслідок законодавчих змін вирощеної сої на переробку – хіба що переробні підприємства забезпечать рівень закупівельних цін, зіставний з експортними, що є малоймовірним, зауважив Леонід Тулуш.

Відповідно, після впровадження та «шліфування» оптимізаційних схем, даний ринок продовжить свій розвиток у рамках сировинної моделі, переконаний експерт. А отже, «соєві правки», скоріше за все, не забезпечать суттєвого підвищення рівня наповнення  переробних потужностей оліє-жирової галузі та збільшення доданої вартості, створеної в Україні.

При цьому марно очікувати й зростання бюджетних надходжень за рахунок економії на відшкодуванні ПДВ та збільшення доданої вартості, яка є об’єктом ПДВ, а також «зарплатних» податків, прогнозує науковець.

Тому що рішення щодо запровадження тієї чи іншої моделі фінансового регулювання розвитку ринку олійних культур, який є ключовим як для аграрного сектору, так і для вітчизняної економіки в цілому, має прийматися лише на основі належного наукового опрацювання усіх його можливих наслідків з урахуванням інтересів усіх цільових груп, зазначив Леонід Тулуш.

А поки що можна очікувати, що і друга спроба врегулювання даного проблемного питання не буде останньою, і восени поточного року депутати ще раз до нього повернуться.

Зламати існуючу сировинну модель розвитку ринків сої та ріпаку «силовими» методами не вдасться. Натомість, доцільно було б розглянути можливість запровадження державою стимулюючих заходів, зокрема виплати ПДВ-дотацій переробними підприємствами постачальникам сировини – по аналогії з подібним механізмом, що застосовувався для поставок молока та м’яса живою вагою, або запровадження зниженої ставки ПДВ на поставки основних олійних культур та продуктів її переробки, які майже повністю експортуються за межі України. З огляду на це, зазначена проблема потребує більш обґрунтованого варіанту вирішення, аніж той, що був нещодавно ухвалений Верховною Радою України «з подачі» її Податкового комітету, підсумував Леонід Тулуш.

 ###

Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» заснований у 1956 році в м. Київ як науковий центр з розробки економічних основ формування і здійснення аграрної політики в Україні, актуальних проблем теорії і практики розвитку агропромислового комплексу, організації впровадження у виробництво досягнень економічної науки, здійснення координації досліджень та підготовки наукових кадрів.

Указом Президента України від 12 січня 2004 року № 48 Інституту надано статус національного наукового центру.

Головним завданням Інституту є розробка економічних основ формування аграрної політики в Україні, проведення дослідження актуальних проблем розвитку агропромислового комплексу, організація впровадження у виробництво досягнень аграрної науки, здійснення координації досліджень та підготовка кадрів.

Контактна особа: